ШАНОВНІ ВЧИТЕЛІ!

1. Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
2. Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.
3. Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.
4. Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.
5. Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте дешевого авторитету всепрощенням, невимогливістю – це розбещує дітей.
6. Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.
7. Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.
8. Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.
9. Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.
10. Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.
11. Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.
12. Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова – найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе

Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією?

• Ретельно вивчайте матеріал.

• Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

• Потрібно добре виспатися в ніч перед перевіркою знань.

• Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати заздалегідь, приходьте на урок незадовго до початку.

• Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

• Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА УЧНЯМ :

«ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ В ШКОЛІ»

1.     Будьте завжди ввічливими, привітними, доброзичливими.

2.     Намагайтеся, щоб спілкування з вами для людей було корисним і приємним.

3.     Умійте слухати інших і ніколи не перебивайте.

4.     Не бійтеся розпочати розмову з незнайомими людьми , але не будьте навязливими

5.     Пам'ятайте : неввічливо багато говорити про себе, перебивати співрозмовника.

6.     Говоріть те, що може бути цікавим співрозмовнику.Враховуйте його вік, характер, інтереси.

7.     Не розмовляйте без потреби голосно, не вживайте грубих  слів.

8.     Не задавайте людям шкоди словом.

9.     Вчіться відчувати настрій співрозмовника, його ставлення і до ваших слів. не виявляйте свого поганого настрою.

10.    У спілкувані використовуйте звертання і ввічливі слова.

Поради психолога батькам першокласників

 1. Уранці будіть дитину спокійно, з усмішкою і лагідним словом.

 2. Не нагадуйте про вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

 3. Не підганяйте її: розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому немає.

 4. Не відпускайте дитину до школи без сніданку: там вона багато працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, із психологом.

 5. Відправляючи дитину в школу, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивися, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!» тощо. У дитини попереду важка праця.

 6. Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам буває нелегко після важкого робочого дня).

 7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

 8. Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не наполягайте, щоб вона пояснювала свій стан, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

 9. Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте висловлювання: «Якщо будеш добре вчитися, то …». Часом умови ставляться важкі – й тоді ви потрапите у незручне становище.

12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими мають бути справи дитини, її біль і радощі.

13. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини. Коли щось турбує її – головний біль, поганий настрій – найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.

 15. Пам’ятайте, що діти люблять слухати казки, особливо перед сном, або пісні, лагідні слова. Не лінуйтеся подарувати це дітям. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

 16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий трудовий день – і дитина має бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням.

 17. Чекати благородних порухів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати їх.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

БАТЬКАМ  ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

     1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюй­те її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до ди­тини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджай­те його собі на коліна, дивіться йому в очі, обій­майте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, уда­вайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетво­рилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Не­ухильно дотримуйтесь встановлених вами забо­рон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих нега­тивних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину прохан­ням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, тре­ба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдава­тися до прямих інструкцій, наказів, що буде до­сить ефективним для дитини, яка звикла реагу­вати на прохання батьків. І тільки в разі відвер­того непослуху батьки можуть думати про пока­рання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як по­карати, але майте на увазі, що фізичне покаран­ня — найтяжчий за своїми наслідками засіб пока­рання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Пока­раний — вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повин­но сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви змо­жете передати необхідні навички, знання, по­няття, про життєві правила та цінності, зможе­те краще зрозуміти одне одного.

10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояс­нюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть забо­рон та обмежень. Допоможіть їй навчитися вис­ловлювати свої бажання, почуття та переживан­ня, тлумачити поведінку свою та інших людей.

11. Нехай не буде жодного дня без прочита­ної разом книжки (день варто закінчувати чи­танням доброї, розумної книжки).

12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, про­блемами, переживаннями, досягненнями.

13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовува­ти, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з кон­структором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екс­курсії, знайомлячи дитину з населеним пунк­том де ви мешкаєте.

15. Привчайте дітей до самообслуговування, фор­муйте трудові навички та любов до праці (підтри­муйте ініціативу й бажання допомагати вам).

Як підтримати дітей під час онлайн-навчання?

    Для кожного з нас карантин став несподіванкою, в тому числі і для наших дітей, у яких не було перехідного періоду, щоб звикнути до онлайн-форми навчання. Через ці зміни кожен так чи інакше відчуває на собі стрес.

   Якщо ваша дитина не говорить про те, що її турбує, то вона може зобразити це своєю поведінкою. Діти відчувають напругу, яка відбувається навколо, відчувають що люди хвилюються за своє здоров’я, що є певні обмеження в пересуванні та перебуванні на вулиці, що цих правил потрібно дотримуватись, у той час як погода чудова і дома всидіти дуже важко.

     Від самого стресу здатність дітей утримувати увагу та проявляти цікавість до навчання може зменшитись. Тому перед батьками постає виклик – допомогти своїй дитині впоратись зі стресом і пережити карантин зі збереженням психічного здоров’я: свого та дитини.
      І для цього можна використовувати різні засоби:

• Організуйте розпорядок дня:
• Допоможіть своїй дитині в створенні розкладу занять
• Звертайте увагу на перерви
• Визначте час, до якого дитині потрібно закінчити домашні завдання, щоб виконання завдань не розтягувалось до ночі.
• Пам’ятайте, що ваш учень/учениця – це дитина, яка хоче займатись своїми справами: грати, малювати, дивитись фільми та мультфільми. Тому в розпорядок дня внесіть графу «вільний час» -– і дитина сама знайде чим зайнятись. Однак будьте готові щось запропонувати.
• Чергуйте навчання із різноманітними активностями
• Поважайте та дбайте про свій особистий простір і вашої дитини.
• Якщо дитина зайнята, то не варто відволікати її на інші речі.
•  Якщо ви також працюєте з дому, то поясніть, коли ви заняті, щоб вас зайвий раз не турбували.
• Обов’язково робіть перерву на обід. Це той час, коли ви з дитиною можете бути разом. Допомагайте дитині робити фізичні вправи, під музику можна зробити це весело. Зараз багато дитячих кумирів демонструють онлайн, яку вони зарядку роблять на самоізоляції. Карантин колись закінчиться, а у вашої дитини буде сформована звичка робити зарядку
• Ввечері виділяйте час для сімейного спілкування: настільні ігри будуть у нагоді. Якщо вони набридли, то намалюйте з дитиною на ватмані гру- бродилку, сюжет «Каратин» або ж щось інше; з купи старих журналів можна створити колажі на різні теми;  згадайте, у кого буде день народження і створіть вітальну листівку чи якусь поробку; зі старих речей можна створити ляльку; пограйте в вигадування історій;
• Мрійте про те, що ви будете робити після карантину;
• Багато письменників сьогодні читають свої книжки онлайн, тому дитина в навушниках може прослухати цікаві історії. А батьки матимуть нагоду перепочити і приділити час собі.
• Не забувайте казати дитині, що все буде добре.

    Можливо, для вас ці поради виглядають простими, проте за ними є великий сенс. Ваша дитина уважно спостерігає за тим, як ви справляєтесь із ситуацією. Тому не підведіть її і продемонструйте приклад, як ви контролюєте себе та допомагаєте їй впоратись з карантином і прийняти нові виклики.

Як знизити свою тривогу в умовах пандемії.     

Якщо ви відчуваєте тривогу щодо епідеміологічної ситуації, що склалася у світі, прочитайте, будь ласка, наступні рекомендації.

Як знизити свою тривогу в умовах пандемії?

 - Перш за все важливо зізнатися собі у тому, що ви тривожитесь.

   ЦЕ НОРМАЛЬНО

Ситуація справді неприємна, тому тривожитися цілком природно. Але важливо, щоб тривога не переростала в паніку

 - Окресліть сфери впливу

Тобто, є сфери на які ми можемо вплинути і сфери, на які ми вплинути не можемо:

  НЕ МОЖЕМО

На обстановку в світі, на інших людей

- Із цим потрібно змиритися

  МОЖЕМО

На наше здоров'я

 - Тому ми можемо  дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і побути вдома на час карантину

 - Керуватися фактами, а не фантазіями

 - Припинити постійно моніторити новини

Звісно, якщо ви не працюєте в ЗМІ.

Зовсім виключатися з інформаційного поля не потрібно, але варто його мінімізувати

 - Спробуйте знайти плюси і провести час карантину із користю:

 - читати

 - дивитися фільми

 - навчатися чомусь новому

 - спілкуватися із близькими

 - З тривожністю допомагають впоратися фізичні вправи:

 присідання, ходьба на місці, йога

 - Планування часу

Тривогу знижує відчуття контролю. Тому невеличкий план на день допоможе вам знизити рівень тривожності

 - Поговоріть із близькими

В такій ситуації  допоможе розділення почуттів, оскільки більшість зараз знаходиться вдома і більшість тривожиться.

Поговоріть із сім'єю, зателефонуйте другові.

Розділивши переживання можна допомогти одне одному.

БУЛІНГ

Телефони довіри

           -  Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

             -  Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

             -  Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

             -  Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

             -  Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;

             -  Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

             -  Національна поліція України 102. 

Пам'ятка для жертви булінгу

1. Не протиставляй себе колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть із агресивно налаштованими до тебе членами колективу.
2. Не принижуй інших: не обзивайся, не погрожуй.
3. Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.
4. Наберись терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.
5. Розбирайся у причинах, але не займайся самоїдством, самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.
6. Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи та тим більше не вступай в бійку.
7. Кажи «НІ» і не почувай себе винним.
8. Шукай підтримки у працівників школи, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.
9. Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.
10. Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту.

                                         МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ?

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною щасливого життя. Це поняття дуже широке і поєднує різні  аспекти. Як зрозуміти, що стан душевного здоров’я вийшов із рівноваги та настав час звернутися до психологічної служби — розказуємо далі.

Що таке ментальне здоров’я

Згідно з визначенням ВООЗ, ментальне здоров’я — це стан щастя та добробуту, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може протистояти життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя.

Це означає, що ментальне здоров’я об’єднує здоровий дух та психіку людини із соціальним складником. Воно є важливим для втілення бажань, реалізації цілей, доброго фізичного самопочуття. А з іншого боку — психічне здоров’я кожного індивіда важливе для всього суспільства.

Стан ментального здоров’я залежить від багатьох чинників: соціальних, екологічних та навіть економічних.

Що важливо для підтримання ментального здоров’я на належному рівні? 

Назвемо кілька прикладів:

• розвиток емоційного інтелекту в дітей: сприйняття і розуміння своїх емоцій допоможе їм у дорослому віці вправніше керувати своїм станом;
• організація здорової атмосфери в родині, налагодження режиму дня для маленьких дітей;
• локальні програми з підтримання психічного здоров’я — у школі.

Підтримувати власне ментальне здоров’я можна самостійно. Для цього необхідно:

• дбати про режим сну;
• уникати стресових ситуацій та навчитись адекватно на них реагувати;
• збалансувати  харчування і додати фізичної активності — іноді достатньо активізувати організм та налагодити гормональний фон, щоб виправити ситуацію.

Хто має опікуватися вашим психічним здоров’ям?

• Батьки. Змалку слід створювати для дитини здорову й доброзичливу атмосферу в сімейному колі. Адже психіка формується саме в сім’ї і те, що закладається в ранньому дитинстві, залишається на все життя: самооцінка, вміння спілкуватись і розуміти себе та інших.
• Вчителі. Не завжди батьки можуть вчасно помітити зміни в поведінці своєї дитини. Особливо це стосується підлітків — вони більш замкнуті, а більшість часу проводять у школі та з друзями. Тому вчителям варто звертати увагу на поведінку своїх учнів, будувати з ними довірливі відносини, допомагати вирішувати конфлікти.

Головні ознаки порушення психологічної рівноваги та перші “дзвіночки” ментальних розладів за даними ВООЗ:

• фізичні (порушення сну, больові відчуття у будь-якій частині тіла)
• емоційні (постійне відчуття страху, тривоги, журби)
• когнітивні (труднощі з чітким мисленням, порушення пам’яті, патологічні переконання)
• поведінкові (агресія, зловживання алкоголем чи наркотиками, неспроможність виконувати повсякденні функції)
• перцептивні (наприклад, пацієнту здається, що він бачить або чує те, чого не помічають інші)

Насправді ознаки розладів дуже індивідуальні і відрізнити їх може лише лікар. Тому займатися самодіагностикою не варто.

         Тести по темі "Профорієнтація" онлайн

https://onlinetestpad.com/ua/tests/career-guidance

Торгівля людьми

https://www.youtube.com/watch?v=1RAtdHZQ9j0